На запитання відповідає медіаюрист проектів Тернопільського прес-клубу Ігор ФЕДОРЕНКО.

«На одному з тренінгів йшлося про те, що у справах про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації немає відповідної методики для проведення судової лінгвістичної експертизи. Наша редакція є відповідачем у справі, в якій таку експертизу проведено. Можливо, щось змінилося в законодавстві?»

– Ніяких змін поки що не було, тож можна і надалі констатувати, що відповідних методик, на підставі яких би проводилися судові лінгвістичні експертизи у цивільних справах про дифамацію (синонім до визначення «приниження честі, гідності та ділової репутації», немає.

Одним з нормативних документів, який є правовою підставою для проведення судових експертиз, є Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень. В цій Інструкції зазначено, що лінгвістична експертиза є видом криміналістичної експертизи. Реєстр методик проведення судових експертиз (знаходиться за посиланням http://rmpse.minjust.gov.ua/), як вбачається з самої назви, містить перелік наявних методик проведення судових експертиз, що пройшли атестацію та були рекомендовані для впровадження в практичну діяльність при проведенні експертиз відповідно до порядку атестації та державної реєстрації методик проведення судових експертиз, затвердженого постановою КМУ від 02.07.2008 №595.

На запитання відповідає медіаюрист проектів Тернопільського прес-клубу Ігор ФЕДОРЕНКО.

«Будь ласка, роз’ясніть, які документи в обов’язковому порядку має здавати до Держархіву приватна редакція протягом своєї поточної діяльності (не ліквідація). Чи змінилися вимоги до нас у зв’язку зі зміною форми власності з комунальної на приватну?»

– Згідно із Законом України «Про Національний архівний фонд та архівні установи» державні органи, органи місцевого самоврядування, державні та комунальні підприємства, установи й організації повинні мати архівні підрозділи для тимчасового зберігання архівних документів, що створюються за час їх діяльності, та використання відомостей, що містяться в цих документах, для службових, виробничих, наукових та інших цілей, а також для захисту прав і законних інтересів громадян.

На запитання відповідає медіаюрист проектів Тернопільського прес-клубу Ігор ФЕДОРЕНКO. В цій публікації  – продовження відповіді на запитання, чи може редакція оскаржити відмову на запит  про доступ до публічної інформації.

Отже, в продовження теми оскарження порушення права на доступ до публічної інформації детально зупинимося на зверненні до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Уповноважені особи секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини або представники Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, відповідно до пункту 8-1 частини першої статті 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення, мають право складати протоколи про порушення Закону України “Про доступ до публічної інформації”

На запитання відповідає медіа-юрист проектів Тернопільського прес-клубу Ігор ФЕДОРЕНКО.

«Нашій редакції відмовили у наданні  відповіді на запит про доступ до публічної інформації. Чи можемо ми оскаржити відмову?».

– Закон України «Про доступ до публічної інформації» (надалі Закон) є дієвим інструментом швидкого отримання інформації, але інколи ми стикаємося з ситуаціями, коли не отримуємо відповіді на запити. Чинне законодавство надає механізм не тільки оскаржити порушення права на отримання інформації, а й отримати інформацію, зобов’язавши розпорядника її надати.

Запитувач має право оскаржити не тільки відмову в задоволенні запиту на інформацію, а й також:

• відстрочку задоволення запиту на інформацію;
• ненадання відповіді на запит на інформацію;
• надання недостовірної або неповної інформації;
• несвоєчасне надання інформації;
• невиконання розпорядниками обов’язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 України «Про доступ до публічної інформації»;
• інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Про місце і роль жінок у тернопільських медіа йшлося під час Гендерної медіа-кав'ярні у Тернополі. 

Як зазначила координаторка Волинського прес-клубу і керівниця проєкту "Гендерночутливий простір сучасної журналістики" Богдана Стельмах, під час моніторингу тернопільських видань було зафіксовано кілька прикладів стереотипного сприйняття ролі жінок і чоловіків у суспільстві, при чому їх переважна більшість стосується жінок. "У неї дуже глибокі очі, прекрасна посмішка та безкрайня, сповнена добром душа…" (газета "Номер один"), "Ви живете без дружини, а навіть не в кожної жінки такий багатий та доглянутий квітник" (газета "Свобода"), "Якщо ваш батько, дядьки чи брат є успішним політиком або чиновником, тоді це не для вас" (газета "RIA плюс"), "Мар'яна, у минулому професійна і фахова тележурналістка, за доволі короткий час зуміла фактично з нуля створити один з найважливіших підрозділів облдержадміністрації… Про це ми й вирішили поговорити із симпатичною білявкою…" (газета "Свобода")... Цікаво, що такі стереотипні образи містилися лише в друкованих виданнях.