You are here:
  • Increase font size
  • Default font size
  • Decrease font size

Волинський прес-клуб

Війна, домашнє насильство і безробіття – основні загрози для українок сьогодні

Такими є дані опитування 35 редакторок і журналісток із різних регіонів України, проведеного Волинським прес-клубом у партнерстві з Центром журналістської солідарності НСЖУ міста Львова під час Гендерного медіа форуму 23-24 вересня цього року.

За словами колег, питання (не)безпеки на різних територіях України (зона бойових дій, окупована чи відносно безпечна) дещо відрізняється. Для більшої частини опитаних (54%) саме війна і загрози, які вона містить, є сьогодні найбільшою небезпекою. Фізичне і сексуальне насильство, психологічний тиск, загроза потрапити в рабство, маніпуляції і шантажу дітьми, втрата роботи тощо.

Для збільшення натисніть на зображенні

Серед серйозних загроз респондентки виокремлюють насильство (17%), в т.ч. домашнє - сексуальне, психологічне, фізичне, економічна залежність від чоловіка. Небезпеку містять і стереотипи щодо ролі жінки, інституту сім’ї та помітна байдужість суспільства до проявів насильства.

Страх лишитися без ресурсів, засобів для існування як основну загрозу розглядають 9% журналісток, однак воно зумовлене війною в Україні. Тож можна сказати, що у 2/3 випадків саме війна спричинила і поглибила ряд небезпек, із якими тепер доводиться стикатися багатьом жінкам в Україні.

14% колег вбачають цілий комплекс загроз (їхню множинність), частина яких пов'язана з війною (життя в окупації, відсутність медичної допомоги, втрата майна, сексуальне насильство), а частина "тягнеться" роками: уже згадуване домашнє насильство, харасмент, дискримінація. 

Бачення того, що потрібно робити, щоб жінка почувалася безпечніше, можна об'єднати в такі групи:

1) фізичний та емоційний рівень:

  • перемогти ворога;
  • намагатися створити безпечний – екологічний – психоемоційний простір;
  • мир, стабільність, впевненість у завтрашньому дні;

2) економічний рівень:

  • забезпечити роботою;

3) на рівні держави, інституцій, громадських організацій:

  • удосконалити законодавство, посилити контроль за його дотриманням;
  • налагодити судову систему і роботу поліції в плані реагування на насильство (домашнє і гендернозумовлене);
  • щоб працювали інституції і була чітка схема «порушення – відповідальність»;
  • допомога держави одиноким матерям, які втратили дохід;
  • належна комунікація з відповідними органами влади;
  • доступна психологічна допомога;
  • поважати права та свободи жінок, забезпечувати рівні можливості, робити суспільство більш емансипованим;

4) інформаційний, просвітницький рівень:

  • розробляти програми, руйнувати гендерні стереотипи;
  • висвітлювати у ЗМІ проблеми жінок і шляхи їх вирішення;

5) особистісний рівень:

  • мати елементарні навички самооборони та надання медичної допомоги (наявність аптечки);
  • юридична грамотність, уміти самій захищати власні права, мати внутрішню впевненість у власних силах;
  • фінансова незалежність;
  • жіноча солідарність.

Власне, жіночу солідарність учасниці Гендерного медіафоруму розуміють, насамперед, як взаємо/-повагу, -підтримку, -розуміння. Близькі до цього і поняття співпереживання, сестринства, наявність спільних поглядів і здійснення спільної діяльності (бути одним фронтом).

Для збільшення натисніть на зображенні

Виявляється вона в готовності підтримати (в тому числі і публічно), пропагувати ідеї захисту прав жінок, висвітлювати проблеми прав жінок і шукати шляхи їхнього вирішення.

В умовах війни в Україні для журналісток солідарність важлива, тому що:

  • дає можливість відчувати себе частиною спільноти, не залишитись наодинці з проблемами, це підсилює й убезпечує журналісток (зокрема і психологічно);
  • певні проблеми можна вирішити лише спільними зусиллями;
  • обмін досвідом важливий для виживання редакцій;
  • щоб разом тримати інформаційний фронт;
  • допоможе вистояти і перемогти рашистів;
  • допомагає в боротьбі проти політичного та соціального пригноблення;
  • це може врятувати життя;
  • допомагає долати стереотипи щодо журналісток
  • щоб не втратити рівень емансипованості суспільства і далі просувати питання захисту прав жінок на різних рівнях (є ризик, що права жінок відійдуть на "другий план")

 Кілька цитат від колег: 

«Це можливість вивчити позитивний досвід колежанок, можливість у разі небезпеки звернутися по допомогу чи, навпаки, допомогти іншій», - Антоніна Бондарева, головна редакторка видання "Ренійський вісник" (м. Рені, Одеська обл.);

«Кожна потребує відчуття, що їй є до кого звернутися за допомогою й отримати її. Мені особисто за період війни найбільше допомагали саме колежанки», - журналістка інформагенції "ОстроВ" Юлія Сабаєва (м.Рубіжне, Луганська обл. - м. Кропивницький); 

«Є великий ризик того, що жінки підуть із професії, а відтак – впаде якість контенту і погіршиться рівень поінформованості населення», - журналістка Ірина Небесна (м. Тернопіль);

 Важливо в час війни працювати в унісон, дбаючи про власну безпеку, безпеку героїв і героїнь своїх публікацій та безпеку країни», - Наталія Гамера, головна редакторка газети "Голос Лановеччини" і сайту lannews.net;

 «Лише об’єднавшись ми зможемо зламати всі стереотипи про журналісток і професійно виконувати свої обов’язки і бути просто щасливими, навіть живучи в складних умовах», - Мар’яна Шкаврон, журналістка Городоцького районного телерадіопресцентру;

 «Важливо, щоб досвід кожного і кожної був видимим. Саме ця видимість допоможе вирішувати проблеми. І солідарність рятує. Вона потрібна, щоб в складні часи не залишитися наодинці з проблемами», - Ольга Білоусенко, аналітикиня "Детектор медіа".

 

Архів

2023
січня
MoTuWeThFrSaSu
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031     

Ресурсний центр ГУРТ


Пошук

Наша сторінка на Facebook