You are here:
  • Increase font size
  • Default font size
  • Decrease font size

Волинський прес-клуб

Як створювати чутливий контент, не гламуризувати війну і чому це важливо

Цим питанням було присвячено кілька тематичних зустрічей на сьомому West media forum-і, що відбувся в Луцьку 18-19 листопада. Він зібрав більше 100 журналістів і журналісток із різних регіонів України, аби обговорити проблемні питання інформаційного фронту.

"Amore, more, ore, re" - ключова тема, яка в перекладі з латинської означає "Любов, характер, слова, дії". Тож про відданість журналістській справі, монетизацію, солідарність і як вижити в час війни і говорили учасники й учасниці форуму.

"Не можна гламуризувати війну" - переконана керівниця бренду Marie Calire в Україні Катерина Лагутіна. Із початком повномасштабного вторгнення росії в Україну видання, яке раніше розповідало про модні тренди, змінило свій контент: тут з'явилися публікації про те, як врятуватися під час ракетних обстрілів, як розвинути психологічну стійкість, як переживають українки війну - народжують у бомбосховищах, страждають від зґвалтувань, евакуйовують дітей за кордон, захищають країну зі зброєю тощо. Більше 50% таких матеріалів були створені для іноземних журналів Marie Calire, аби світ знав, що відбувається.

Певний час через постійні обстріли журнал Marie Calire в Україні не виходив друком. "Але ми працювали з бомбосховищ і робили обкладинки, які присвячували українським жінкам, які постраждали від окупантів. Нам дуже важливо було дати меседж, що ми - не "жертви", що Україна живе і перемагає", - зазначила Катерина Лагутіна.

Сьогодні видання перейшло в так званий період адаптації - тут з'являється контент, який підтримує і допомагає читачкам зберегти ментальне здоров'я (наприклад, інформація про книги, які варто почитати, фільми, які можна подивитися тощо). "Ми продовжуємо свою війну на фешн-фронті", - наголосила бренд-директорка.

Журналіст/к/и інформаційних видань України зіткнулися з іншими викликами. Один із них - як писати про війну і людей у ній, аби не завдавати болю. "Саме 24 лютого стало для нас рубіконом. Ми загалом не готові були писати про зґвалтування. З одного боку звідусіль закликали жінок говорити, а з іншого - вони мають право не говорити," - зауважила Вікторія Кобиляцька, редакторка ресурсу "Повага. Кампанія проти сексизму в медіа та політиці" й модераторка панельної дискусії про чутливу журналістику в час війни.

Репортерка, оповідачка історій Мирослава Ільтьо зауважує, що спілкується із тими вдовами, людьми, які пережили насильство, лише котрі з них готові говорити. Чимало є тих, для кого це перший досвід проговорювати травми і їм важко це робити.

"Я не ставлю питань - просто уточнюю інформацію, бо питання можуть бути тригерними. І не втішаю, бо втішні слова можуть поставити мене в позицію вивищення. Я створюю атмосферу, аби люди могли розкритися. Для інтерв'ю я можу використати від години до п'яти, аби вони змогли дати раду своїм емоціям, - зауважила Мирослава. - Коли я йду на розмову, ніколи не маю вимог до співрозмовниць, як вони мають виглядати і поводитися. Я маю дати їм можливість прожити весь спектр емоцій. Часто ми маємо орієнтуватися на те, чим можемо цій людині допомогти. Тому найкраща підтримка - проявляти терпіння і слухати". 

"Чутливі теми вимагають від тебе чутливого підходу, - зауважила репортерка видання "ҐРУНТ" Надія Суха. - Людина, яка щойно вийшла з підвалу, може говорити багато речей, які потім не хотіла би чути від себе. Дуже важливо відчути момент, коли людина сама захоче з тобою розмовляти. Якісь чіткі правила важко сформулювати, але все зводиться до відповідальності журналістів". 

Громадське радіо, яке від початку своєї діяльності працює за стандартами журналістики, ще до початку повномасштабної війни дотримувалося принципу недискримінації і першим в Україні доєдналося до ініціативи ВВС "50:50". Вона передбачає збалансоване представлення жінок і чоловіків в етері. Із початком повномасштабного вторгнення команда Громадського радіо також почала працювати з темою війни. 

"Ми зрозуміли, що війна буде робити проблеми вразливих груп іще більш видимими. Тож у наших ефірах почало з'являтися багато психотерапевток, аби розуміти, як комунікувати з людьми, які переживають травму", - розповіла Ана Море - журналістка, відома авторським проєктом #ШоПоСексизму, а віднедавна - продюсерка Громадського радіо.

Окрім цього, Громадське радіо послуговується фемінітивами, аби робити жінок видимими, а нещодавно спільно з ГО "Дівчата" запустило подкаст "Не сама винна", покликаний підвищити обізнаність слухачів і слухачок про гендернозумовлене насильство.

Пишучи про зранених людей, журналістки і журналісти самі проживають травму, тож так само потребують психологічної підтримки, а головне - підтримки колег. Одну з таких можливостей надав і West media forum. 

_________________

Форум відбувся в Музеї сучасного мистецтва Корсаків. Партнерами форуму були ЄС, CiD media group, PMBA Бізнес-Академія, Незалежна медіапрофспілка України, Волинський прес-клуб, а також ряд інших організацій, які надавали продукти харчування та проживання.

 

Архів

2023
травня
MoTuWeThFrSaSu
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031    

Ресурсний центр ГУРТ


Пошук

Наша сторінка на Facebook