You are here: Головна
  • Increase font size
  • Default font size
  • Decrease font size

Волинський прес-клуб




Радіопередачі на конкурс

Про жінок, чоловіків і гроші у передачі "Особливий погляд" - автор Андрій Роїк, звукорежисер Світлана Рибальченко

Про сексизм у рекламі та медіа в передачі "Особливий погляд" - автор Інна Літвінчук, звукорежисер Світлана Рибальченко: передача перша, передача друга

Про гендерну рівність у передачі "Стосується кожного" - автор Наталка Морозюк

Про партнерські пологи у передачі "Стосується кожного" - автор Наталка Морозюк

 

Силою не будеш милим

Пошматоване тіло лікується, а спаплюжена душа – ніколи...

Тавро безчестя

Восьма година ранку. Вихідний погожий літній день. Центральною вулицею Луцька йде дівчина років 18  і плаче. Моя подруга, яка прямувала до тролейбусної зупинки, запитала, що ж трапилося. Відповідь була шокуючою: «Мене згвалтували».

Компанія дівчат вирішила відпочити в одному із клубів обласного центру. У барі до них підсіли знайомі хлопці. Випили, розговорилися. Кілька подруг незабаром поїхали додому, двоє лишилися з юнаками. Захмелілі хлопці почали чіплятися до дівчат. Одну з них згвалтували, іншій вдалося втекти. Куди звернутися за допомогою, потерпіла не знала. Можливо, саме тому і вилила душу першій зустрічній. Адже вдома мама, очевидно, не зрозуміла б доньку. І вкотре тавро безчестя лягло б на неї важким тягарем на все життя.

Детальніше...
 

Вихователь - це й "чоловіча" професія

У сучасному суспільстві, як і в минулі часи, існують певні стереотипи щодо професії чоловіка-вихователя. Адже багато батьків, коли приводять свою малесеньку кровинку в дитячий садок, упевнені, що її будуть там оберігати, виховувати, навчати, піклуватися про неї та віддавати всю свою любов тільки їхньому малюку. На жаль, ці та багато інших характеристик, на думку суспільства, не властиві чоловікам. І це не просто вигадки та фантазії батьків, доля правди в цьому є. Адже, як засвідчують психологи, чоловіки не можуть так активно, як жінки, проявляти свої емоції: любов, страх, гнів, щастя, турботу.

Але невже це може слугувати причиною насмішок і наклепів на чоловіка, що працює вихователем? Під вплив цих думок потрапив якось один молодий юнак, що здобував фах вихователя в Луцькому педагогічному коледжі. Упродовж першого року навчання він був об’єктом насміхань односельчан і товаришів щодо обраної професії. І попри всі переконання викладацького складу коледжу та одногрупниць не зважати на думку інших, студент все-таки не захотів продовжувати навчання та, піддавшись чужим стереотипам, залишив стіни коледжу.

Детальніше...
 

«Жінка шукає себе, як і наша країна»

Відома українська письменниця, юрист та правозахисниця Лариса ДЕНИСЕНКО – про жіночу літературу, сексизм у рекламі та пошуки жіночої ідентичності

– Письменниця Наталка Сняданко на Форумі говорила про те, що сьогодні словосполучення «жіноча література» просто так не вимовиш. Перед тим, як наважишся сказати,  треба кілька разів глибоко вдихнути і видихнути. А потім відразу уточнювати, що саме мається на увазі. Як вважаєте ви, чи ображає вас поняття «жіноча література»?

– Коли починала писати, ображалася через своє стереотипне бачення цього словотвору. Крейсером жіночої літератури для мене була Даніела Стіл, романи якої і досі читає моя мама, бо вони розвантажують. Найчастіше те, що написане жінкою і про жінку – не лише в Україні, а й загалом у світі, –  називається жіночою літературою. Зараз не можу сказати, що збайдужіла, але до дефініцій почала ставитися набагато спокійніше. Деякі свої тексти я вважаю більш жіночими, деякими – більш мужніми, але вони не підпадають під подібну класифікацію.

– Яким бачите образ української жінки в сучасній літературі?

Два роки тому на Книжковому Арсеналі у Києві презентували фінську літературу. Навіть по назвах і по обкладинках книг було помітно, що чоловіки Фінляндії сконцентровані на родині і пишуть про це. Вони дуже дбають про дітей: вчать їх готувати, створювати хатній затишок, зустрічати Різдво, вибирати подарунки. У нас цим жінки більше переймаються. А фінки пишуть переважно про пошуки себе. По книгах видно, що фінським чоловікам необхідна родинна підтримка і тепло жінки, яка в Україні зветься берегинею.

Щодо української літератури, то я помітила, що в книжках, скажімо, Ірен Роздобудько всі героїні мають мрії і втілюють їх. Ці жінки мають творчі задатки, мріють знятися в кіно, стати мисткинями. Вони – не просто чиїсь дружини чи матері, а люди, які досягають мети.

Детальніше...
 

Олена Курак: «Материнство – це необхідність для кожної жінки!»

Луцький пологовий будинок щодня і щомиті сповнюється новими емоціями. Жіночими – справжніми та щирими. Сміх, сльози, радість, біль, інколи страх – все це має місце у стінах, де цілодобово працюють лікарі і спостерігають за цими емоціями. Вони приносять гарні звістки, підтримують психологічно, дають поради, а іноді їм доводиться сповіщати про не зовсім приємні новини.

Олена Курак 20 років свого життя віддала роботі у Луцькому пологовому клінічному будинку. З 2002-го вона займає посаду заступника головного лікаря по неонатології. За цей час жінка бачила багато емоцій: фізичний біль матусь, радість татусів, плач немовлят, щире сімейне щастя та відчуття батьківської відповідальності. До того ж, за свій великий стаж роботи Олені Іванівні доводилося бачити народження 500-грамових малюків, втрачання свідомості чоловіків у родзалі, появу на світ двійнят та трійнят – і все це для лікарів пологового не є унікальним явищем. Це буденність, в якій вони перебувають щодня.

Пані Олено, Ви щодня бачите жіночі емоції. Які вони?

– Так склалося, що природа дарує шанс стати матір’ю кожній жінці. Вагітність і пологи в когось протікають легко, а в когось – складніше. Але незважаючи на всі труднощі, з якими стикається жінка у період вагітності, мить радості приходить, коли народжується немовля. До того жінці можна було співчувати. Адже їй довелося пережити фізичний біль і страждання, 9 місяців виношувати дитя, яке нарешті з’явилося на світ.  І вона його бачить, чує крик, пригортає його до себе, відчуває. Тоді на обличчі з’являється посмішка, зникають біль і всі проблеми… Жінка рефлекторно обіймає своє дитя і відчуває, що вона єдина може його захистити.

А потім, коли малюк починає повзати, жестикулювати, ручками шукати грудь – це пік материнського блаженства. Саме тоді жінка відчуває, що вони єдине ціле і в той момент вона найщасливіша.

Детальніше...
 
Сторінка 1 з 3

Архів

2019
червня
MoTuWeThFrSaSu
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930

Ресурсний центр ГУРТ


Пошук

Наша сторінка на Facebook