Кажуть, що людина, яка одного разу віддасть серце футболу, буде вірна цій грі до кінця життя. Це стовідсотково про мене! Я на одному подиху годинами можу спостерігати лише три речі: як падає сніг, як горить вогонь і як 22 футболісти бігають по полю.
Я не розумію людей, які не розуміють футбол. Футбол для мене – це все!.. Футбол – це більше, ніж просто гра!
Футбол – це мистецтво! І я не побоюся навіть сказати, що це найвище мистецтво, яке поєднує у собі усі інші його види у найяскравіших проявах: жоден художній твір чи витвір образотворчого мистецтва не зрівняється з тією картиною, яку доводиться спостерігати уболівальникам під час гри; жодна пісня не звучить так переконливо та душевно, як гімн рідного клубу у виконанні ультрас; жоден танець не замінить того, який виконують справжні уболівальники після забитого м’яча у ворота суперника; жоден графічний твір не зрівняється із зображенням схеми гри твоєї команди; жодна скульптура не виглядає настільки велично, як ворота суперника, в які щойно влетів м’яч разом із воротарем; жодна архітектурна пам’ятка не збере стільки захопленого люду, скільки стадіон чи футбольна арена; жоден літературний твір не несе у собі такого глибокого змісту, як одна фраза, написана на банері у підтримку своєї команди; жоден актор великого театру не зіграє переконливіше, як футболіст, який вимагає від судді жовту картку для суперника…
Футбол – це пристрасть! Ніщо інше так не захоплює подих як м’яч, який летить у ворота. Ніщо інше не здатне зупинити час, як момент із пробиванням пенальті. Ніщо інше не викликає такого обурення, як червона картка, показана суддею комусь із гравців твоєї команди. Немає нічого більш несправедливого, ніж удар м’яча у попереччину воріт на останній хвилині матчу. І немає нічого прекраснішого за перемогу твоєї команди. Лише футбол дарує такі емоції, від яких голова йде обертом. Футбол – це те, що додає сили і впевненості, дарує надію і відчуває піднесення. Футбол дарує крила!..
Футбол – це кисень! Він життєво важливий і незамінний. Він поширений по всій Земній кулі. Ним живуть тисячі мільйонів людей. Він запалює серця і відкриває безмежні можливості. Ним живуть і ним дихають. Він дарує тепло і прибавляє сили. Ним живу я.
Футбол – це наркотик! Він викликає залежність, яка не покидає тебе протягом усього життя. Він дарує дев’яносто хвилин задоволення, яке хочеться відчувати знову і знову. Він не ламає людські життя, а наповнює їх сенсом.
Постають питання: чому чоловіки присвоюють усе це лише собі? Чому не хочуть бачити обличчя жінок на трибунах українських стадіонів? Чому в сучасному ХХІ столітті футбол і досі вважається грою мільйонів чоловіків? Як би це дивно не звучало для осіб чоловічої статі, але жінка теж має право на футбол! Тисячі жінок в нашій державі вболівають за збірну України з футболу, за клуби прем’єр-ліги, за клуби першої та другої ліги. І їм на перешкоді стають чоловіки. Вони усіма можливими методами намагаються нас викинути з футбольного життя. Вони відлякують жінок брудною лайкою. Вони скуповують усі білети в касах і, таким чином, роблять неможливим потрапляння на фан-сектори жінок. Вони ховаються за страшними масками і хочуть, щоб їх боялися.
Але я вдивляюся в світлі очі і бачу зовсім іншу картину. Далеко в середині них ховається добра, любляча людина, яка дарує білу троянду на першому побаченні, яка ніяковіє від гарних слів, яка любить гуляти ввечері під зоряним небом і на пам'ять читає вірші класичних поетів.
Тож навіщо робити розмежування між чоловіками та жінками? В наш час жінки опановують чоловічі професії, а чоловіки – жіночі. І жінка, і чоловік мають однакові гарантовані Конституцією права і однакові обов’язки. І ті, і інші водять автомобілі і займають керівні посади в різних організаціях. І жінки, і чоловіки невдоволені політичною ситуацією та станом доріг у місті. Тому за таких умов просто повинна бути гендерна рівність!
Катерина Шарпата
(матеріал публікується вперше)
