Луцький пологовий будинок щодня і щомиті сповнюється новими емоціями. Жіночими – справжніми та щирими. Сміх, сльози, радість, біль, інколи страх – все це має місце у стінах, де цілодобово працюють лікарі і спостерігають за цими емоціями. Вони приносять гарні звістки, підтримують психологічно, дають поради, а іноді їм доводиться сповіщати про не зовсім приємні новини.
Олена Курак 20 років свого життя віддала роботі у Луцькому пологовому клінічному будинку. З 2002-го вона займає посаду заступника головного лікаря по неонатології. За цей час жінка бачила багато емоцій: фізичний біль матусь, радість татусів, плач немовлят, щире сімейне щастя та відчуття батьківської відповідальності. До того ж, за свій великий стаж роботи Олені Іванівні доводилося бачити народження 500-грамових малюків, втрачання свідомості чоловіків у родзалі, появу на світ двійнят та трійнят – і все це для лікарів пологового не є унікальним явищем. Це буденність, в якій вони перебувають щодня.
Пані Олено, Ви щодня бачите жіночі емоції. Які вони?
– Так склалося, що природа дарує шанс стати матір’ю кожній жінці. Вагітність і пологи в когось протікають легко, а в когось – складніше. Але незважаючи на всі труднощі, з якими стикається жінка у період вагітності, мить радості приходить, коли народжується немовля. До того жінці можна було співчувати. Адже їй довелося пережити фізичний біль і страждання, 9 місяців виношувати дитя, яке нарешті з’явилося на світ. І вона його бачить, чує крик, пригортає його до себе, відчуває. Тоді на обличчі з’являється посмішка, зникають біль і всі проблеми… Жінка рефлекторно обіймає своє дитя і відчуває, що вона єдина може його захистити.
А потім, коли малюк починає повзати, жестикулювати, ручками шукати грудь – це пік материнського блаженства. Саме тоді жінка відчуває, що вони єдине ціле і в той момент вона найщасливіша.
Але Ви, мабуть, спостерігаєте не лише позитивні емоції в пологовому будинку. Іноді доводиться бачити не найкращі моменти…
– Звичайно… Буває, що дітки народжуються із вагою у кілограм, а то й менше. Хоча, на щастя, 80% немовлят народжуються здоровими. Але є 20 %, які з’являються на світ з якимись порушеннями здоров’я. А більше 5 % – це дітки недоношені із низькою вагою тіла.
Вам, як лікарю, думаю, не раз доводилося говорити новоспеченим батькам про проблеми із здоров’ям їхніх малюків. Як сприймають батьки таку інформацію?
– Мені доводиться про це говорити найчастіше… Це робити важко, причому дуже. Адже бачиш в очах батьків переживання і страх. Тому у такі моменти жінці потрібна фізична та психоемоційна підтримка. Але, варто сказати, незважаючи на якісь проблеми, жінка все одно щаслива. Бо для неї дитина – найдорожчий скарб.
Тобто вам доводиться бути і психологом на роботі…
– Звісно. До того ж треба мати індивідуальний підхід. І взагалі материнство – це складна річ.
Чи важко бути матір’ю?
Це нормальне природне явище. Це потреба для кожної жінки. Я не уявляю себе без дитини. Адже наші діти – це те, що підтримує в житті.
А якщо жінці з певних причин не дано бути матір’ю, як тоді заповнити цю потребу?
– На щастя, у нашій державі є можливість всиновлювати діток. Поділюся своїм досвідом: мої друзі такого ж віку як я, і цього року, і минулого взяли на всиновлення собі дітей. Одні вдочерили двох сестричок, а інші – хлопчика. Тепер це повноцінні щасливі сім’ї. Він – тато, вона – мама.
А в чому щастя материнства?
– У дітях і в любові. Як тільки народжується немовля – це найбільше щастя для матері. Мені дуже подобається одна цитата: «Воістину нічого кращого немає, як тая мати молодая з своїм дитяточком малим...». Та й взагалі за мамою з малюком завжди приємно спостерігати.
А жінкою важко бути? Зважаючи на всі фізіологічні та психологічні моменти…
– Важко, але і приємно. Мені не хотілося б бути чоловіком…
Якби сталося так, що чоловікові довелося б побувати у шкурі жінки. Що б ви йому порадили відчути?
– Цікаве запитання… Знаєте, часто говорять, що нехай чоловіки спробують народжувати, тоді б жінок цінували більше… Хоча, мабуть, цього не побажаю відчути чоловікам. Адже так закладено фізіологією, що народжують саме жінки. А чоловік створений для того, аби оберігати жінку, опікати її та підтримувати. Важливо, що і чоловік, і жінка повинні говорити єдиною мовою – мовою любові. Це дуже важливо для дітей.
Можливо, для чоловіків достатньо сімейних пологів, аби все відчути і побачити?
– Партнерські пологи, які ми практикуємо уже протягом кількох років, дуже необхідно і для жінки, і для дитини. Сім’я разом переживає емоції. І дитя, як тільки народжується, шукає, хто його візьме на руки, обійме, приголубить. До речі, вважається, що важкий родовий стрес, який дитина переносить під час народження, - це найскладніше, що вона переживає у своєму житті. Лікарі також радять забезпечувати «м’які пологи» для немовляти - відразу після народження говорити з нею мовою любові. Це виражається в дотиках, рухах, словах тата і мами.
Тетяна ЗУБРИК
(опубліковано у журналі Free Time у 2010 р.)
