На запитання відповідає медіа-юрист проектів Тернопільського прес-клубу   Ігор ФЕДОРЕНКО.

«Довірена особа кандидата в Президенти вважає, що у нашій газеті 8 березня цього року було опубліковано завідомо неправдиву інформацію. 11 березня нам була вручена вимога про спростування недостовірної інформації, а сьогодні надано текст для опублікування. Якщо ми зобов’язані друкувати, то в які терміни? Відповідно до ст.64 п.5 Закону України “Про вибори Президента України” “засіб масової інформації, що оприлюднив інформацію, яку кандидат на пост Президента України вважає явно недостовірною, не пізніш як через три дні після дня оприлюднення таких матеріалів, але не пізніш як за два дні до дня виборів, зобов’язаний надати кандидату на пост Президента України, партії, щодо яких поширено недостовірні відомості, на їх вимогу можливість спростувати такі матеріали”. Чи зобов’язані ми друкувати спростування (чи все таки автор несе відповідальність за достовірність наведених ним фактів?)».

На запитання відповідає медіа-юрист проектів Тернопільського прес-клубу   Ігор ФЕДОРЕНКО.

«Доброго дня! Готую до публікації матеріал про підкуп виборців, чи не могли б ви допомогти з таким питанням – де саме в законодавстві прописана заборона платити гроші агітаторам, і чому?»

– Так, це питання на часі, особливо на тлі постанови Центральної виборчої комісії «Про Роз’яснення щодо реалізації положень частини шостої статті 64 Закону України “Про вибори Президента України” від 22 лютого 2019 року № 376. І хоча ця постанова є предметом позову, який розглядається в суді, саме в ній узагальнено чинне законодавство стосовно підкупу виборців при проведенні передвиборної агітації: 

«Законодавство України розрізняє прямий і непрямий підкуп виборців та встановлює різні види відповідальності за його вчинення. При цьому кваліфікуючою ознакою непрямого підкупу виборців закон визначає його пов’язаність із проведенням передвиборної агітації.

На запитання відповідає медіа-юрист проектів Тернопільського прес-клубу   Ігор ФЕДОРЕНКО. «У зв’язку із висвітленням виборчої кампанії роз’ясніть, будь ласка, чим відрізняється передвиборна агітація від політичної реклами».

Передвиборна агітація здійснюється під час виборчого процесу. Щоб з’ясувати, що саме мається на увазі під термінами «передвиборна агітація» і «політична реклама», нам потрібно звернутися до розділу VIII Закону України «Про вибори Президента України»  (далі за текстом  Закон), який так і називається «Передвиборна агітація»: «Передвиборна агітація – це здійснення будь-якої діяльності з метою спонукання виборців голосувати за або не голосувати за певного кандидата на пост Президента України. Передвиборна агітація може здійснюватися у будь-якій формі та будь-якими засобами, що не суперечать Конституції Українита законам України» (Стаття 58. Форми і засоби передвиборної агітації).

На запитання відповідає медіа-юрист проектів Тернопільського прес-клубу Ігор ФЕДОРЕНКО. «Наша редакція пройшла шлях реформування, але рада відмовляється надати нам в оренду приміщення, в якому знаходиться редакція, з вартістю орендної плати 1 гривня. Мирним шляхом питання не вирішилося, чи не могли б ви надати зразок позову до суду?».

– Розгляд цієї категорії справ належить до юрисдикції господарських судів. Хочу звернути Вашу увагу, що ще до звернення з позовом до суду потрібно направити проект договору оренди Відповідачу, і вже після закінчення строку на його розгляд, або після отримання відмови в його укладенні, звертатися до суду.

Позовна заява

На запитання відповідає юрист проекту Тернопільського прес-клубу  Ігор ФЕДОРЕНКО.«Просимо поради. Редакція нашої районної газети, яка пройшла процес роздержавлення, займає приміщення, що перебуває на балансі міської ради. Після того, як редакція звернулася до міськради з проханням укласти договір оренди згідно з законом «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації», 30 січня ми отримали відповідь, в якій міський голова стверджує, що редакція не має права на «практично безоплатне використання майна комунальної власності». Аргументує він тим, що засновником редакції районної газети була районна, а не міська рада. А, отже, жодних зобов’язань міськради перед редакцією закон не встановлює. Яким чином ми можемо захистити своє право на оренду приміщення? Лист-відповідь міського голови додаємо».

– Закон України «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації» в частині 2 статті 9 зазначає: «Приміщення, що перебувають у державній або комунальній власності, в яких на час реформування розташовувалися редакції, передаються в оренду строком не менше ніж на 15 років з розміром орендної плати, установленим для бюджетних організацій. Договір оренди укладається між редакцією та Фондом державного майна України (його регіональним відділенням) або відповідним органом місцевого самоврядування». У відповідності із цією статтею приміщення, в яких розташовувалася редакція комунального ЗМІ станом на момент реформування, повинні передаватися в оренду новоствореному підприємству «з розміром орендної плати, установленим для бюджетних організацій». Визначним тут є державна або комунальна власність, незалежно від того, держава чи територіальна громада (в особі органу місцевого самоврядування) є власником приміщення. Законодавець не пов’язував можливість подальшої оренди  комунальної газети з тим, хто був засновником редакції.