Так вважає Юлія Пасік із села Велика Глуша Любешівського району, яка три роки тому на тестуванні з біології набрала 197 балів і стала студенткою п'яти українських вишів. «Якби не тести, то навіть не наважилася б поїхати до Києва, — каже дівчина. — Тому й звернулася з відкритим листом до нардепів-ініціаторів відміни ЗНО»...

Останнім часом українці лише і чують про диво-реформи, які повинні покращити умови життя та фінансове становище. Спочатку податковий кодекс, тепер пенсійна реформа, яка, обіцяють парламентарі, обовязково реалізується у 2011 році.

 В Україні пенсійна реформа буде

Депутати Верховної Ради зарікалися, що уже з 1 лютого в нашій країні буде реформуватися пенсійна реформа. Однак, як виявилося, не лише українці до цього не готові, а й самі законотворці, адже у пенсійний реформі ще багато недоопрацювань. Проте чим більше часу проходить, тим позитивнішою виглядає картина реформування. Так, чиновники передумали оподатковувати пенсії та скорочувати працюючих пенсіонерів. Однак збільшення пенсійного віку для жінок є неминучим.

«Досвід роботи обов’язковий» – ця фраза сьогодні змушує здригнутися чи не кожного студента. І справді, перед кожним постає питання: здобувати освіту чи досвід. Але парадокс в тому, що без диплому досвід не діє, а без досвіду не діє сам фахівець, бо роботи знайти він не може. Попри те, що з 823  вищих навчальних закладів в Україні більшість державні, тобто мають державне замовлення, самій державі не потрібні спеціалісти, яких вона готувала власним коштом. Ну це як мінімум нелогічно. Загалом, зважаючи на сьогоднішню ситуацію на ринку праці, дані Державної служби зайнятості свідчать, що роботодавці в Україні завищують вимоги до потенційних співробітників і часто пропоную мінімальний рівень оплати праці навіть висококваліфікованим працівникам. Особливо ця тенденція стосується прекрасної половини людства, зокрема тієї її частини, яка хоче працевлаштуватися. Такий перебіг подій спричинений тим, що станом на березень 2013 року на одну офіційно зареєстровану вакансію припадає  10 резюме. У таких умовах вчорашнім студентам про високооплачувану роботу залишається тільки мріяти.

В апреле этого года в США разгорелся гендерный скандал только из-за того, что президент Обама сделал комплимент женщине-прокурору штата Калифорния, назвав её "самой привлекательной из всех генпрокуроров" страны. Общественное мнение буквально взорвалось: интернет-блоггеры сразу усмотрели здесь гендерную дискриминацию, с которой до сих пор сталкиваются женщины, и уже через полчаса написали - «их судят за внешние данные, а не за их способности». 

При том, что Барака Обаму и Камаллу Харрис до этого связывали – как коллег-юристов – долгие годы профессиональной дружбы, кто-то счёл такой комплимент главы государства неподобающим, а кто-то даже обвинил Обаму в сексизме. 

Пресс-службе Белого Дома пришлось давать пространные разъяснения, но в результате - чтобы притушить разгорающийся скандал - президент всё же позвонил Харрис и принёс витиеватые извинения. С мнением Обамы, наверное, согласились бы многие американские мужчины, но в политкорректной Америке слова президента вызвали крайне бурную реакцию!

Працьовитий український народ часто стає жертвою успішної «заманухи». Робота за кордоном обіцяє великі перспективи, які можуть виявитися оманливими.

«Добрий» чоловік

Перший випадок на Волині, пов'язаний із трудовою експлуатацією за кордоном, трапився у 2002 році. Історія про 25-річну жінку з двома дітьми, яких змушували жебракувати у Польщі, тоді стала відома всій Україні.

Молода мама ростила двох дітей (4 і 5 років) самотужки, жила в аварійному будинку і не мала навіть за що купити хліба. Раптом у її житі з’явився «добрий» чоловік, котрий пообіцяв хорошу роботу і стабільну зарплату. Робота за кордоном – потрібно було доглядати дітей у польській родині. Жінка погодилася на таку пропозицію… Але не встигла вона перетнути кордон, як її з двома доньками продали у рабство і змусили жебракувати. Одну доньку тримали в наручниках, а з іншою жінка повинна була просити милостиню. За невиконання плану жінку били, а щоб збільшити муки – на очах калічили дітей.

Одного разу жінку за жебракування затримали польські поліцейські, котрим вона все розповіла. Через тиждень правоохоронці знайшли другу доньку і відправили з матір’ю в Україну.

У нас в Україні дискримінація. Це факт, давно відомий, ні в кого не викликає сумніву, то ж нічого нового в такому реченні немає. Тому ще раз: у нас в Україні дискримінація. І дискримінують не кого-небудь, а саме… сильну стать. От, наприклад. Хто коли чув про чоловіка-паспортиста? Такого, затюканого, у плетеному сірому светрі в «олені», в теплих шкарпетках, одягнених на заховані під ще радянський стіл ноги, бо холодно, а один-єдиний електричний камін сушить, та не гріє. А скількох вчителів загальноосвітніх шкіл чоловічого роду може назвати середньостатистичний мешканець середньостатистичного населеного пункту? Ну, крім пенсіонера-воєнрука, музика-за-сумісництвом і алкоголіка-трудовика? А молодих науковців? От, так, щоб чоловіків, які б не ховали очі, називаючи суму своєї зарплатні? Чи хтось може уявити собі успішного чоловіка, що поспішно допиває холодний чай (нагріти не можна – економія), прочищаючи горло перед наступним уроком? Успіх – це гроші. Гроші – це бізнес. А, відтак, безліч сфер життя, цікавих, активних, «на повітрі і з людьми» залишаються для чоловіків недоступними.

Чим переймалася і дивувалася протягом останнього тижня спеціальний кореспондент газети Ярослава ТИМОЩУК

… СНІГОВОЮ АТАКОЮ НА ДЕПУТАТОК
Історія має властивість повторюватися. Свого часу живим анекдотом став випадок із тодішнім кандидатом на пост Президента Віктором Януковичем, який ледь не знепритомнів від того, що в нього поцілило яйце. А нещодавно, під час акції громадянського протесту, депутаток–регіоналок (і декого з депутатів, скажімо, Олега Ляшка) закидали сніжками. При цьому Ірина Горіна начебто отримала закриту черепно–мозкову травму та струс головного мозку. Пізніше депутатка заявила, що її хотіли вбити.

Ця подія спричинила сплеск дискусій у суспільстві. Захисники «потерпілих» жінок стверджують, що треба бути толерантнішими у виборі форм протесту. Навіть ув’язнена Юлія Тимошенко закликала опозиціонерів знайти винних у конфлікті і видати правоохоронцям.

«Експортером живого товару» назвали торік Україну в Міжнародній організації з міграції. За останніх 20 років від торгівлі людьми постраждало близько 120 тисяч наших співвітчизників. Про проблему та шляхи її розв’язання говорили у Луцьку в ресторані «Ортеол» на засіданні гендерної медіа-кав’ярні «Жінки, чоловіки, діти в питанні торгівлі людьми». Захід у такому форматі в обласному центрі відбувся вперше.

Вибрана для дискусії тема є вкрай актуальною сьогодні. У червні цього року в держдепартаменті США зазначили: «Українці стають жертвами торгівлі людьми в себе на батьківщині, а також у Росії, Польщі, Іраку, Іспанії, Туреччині, Кіпрі, Республіці Сейшели, Португалії, Чеській Республіці, Ізраїлі, Італії, Об'єднаних Арабських Еміратах, Чорногорії, Великобританії, Казахстані та Тунісі. Громадян іноземних країн, включаючи Молдову, Узбекистан, Пакистан, Камерун та Азербайджан, змушували працювати в Україні. Найбільш уразливими до торгівлі людьми є українці, які проживають у сільській місцевості з обмеженим доступом до працевлаштування. Українські вербувальники часто застосовують до них насильство, обман та боргову кабалу. Жертв торгівлі людьми експлуатували у сфері будівництва, сільського господарства, промисловості, домашньої роботи, лісозаготівлі, догляду за дітьми та жебрацтва. Діти в дитячих будинках та кризових центрах залишалися уразливими до торгівлі людьми на території України».

Валентина Огроднічук із сорокаметрової висоти спускається на обідню перерву. Її робоче місце — вицвіло-жовтий баштовий кран на будівництві багатоповерхівки в Луцьку. Агрегат ритмічно похитується: коливання захищають велета від сили вітру, що на висоті дужчає. Якщо кран стоятиме рівно і монолітно, вітер може його перекинути.

Валентині Степанівні — 55, нещодавно здала папери для оформлення пенсії. Машиністом крана працює 35 років, тому колеги звуть її «народним кранівником». Будувала об'єкти у Володимирі-Волинському, Нововолинську та Кузнецовську. Після Чорнобильської катастрофи працювала в Дубищі.
Пані Валентина закінчила Нікопольську школу меліорації, що на Дніпропетровщині. До навчання працювала на одному із нікопольських заводів, жила у гуртожитку з подругою-кранівницею.
— Піднялася на кран і душа заспівала, — так мені сподобалося. Розрахувалася з роботи, пішла вчитися. Згодом стажувалася у Сімферополі, відпрацювала належний термін, потім приїхала до Луцька. Тут чоловіка собі знайшла, як я жартома всім кажу — під краном, — усміхається пані Валентина — Євген працював муляром на нашій будові.

…І ось нагрянули Події. Не просто події, а саме так - ПОДІЇ. Уже й було ніби розійшлися історично-релігійні хмарки на українському інформаційному небосхилі, ніби всі фігуранти новиннєвих випусків та скандальців розповзлись по Канарах і Багамах, й пора відпусток ніби набуває загострення, й ніби мала б уже тихо побути. Серпень...

Але ж ні.

Виявляється, одна з учасниць події з релігійним забарвленням має… ноги!

І це побачила вся країна! http://informator.su/bludnitsa-politik-unizila-kievskiy-patriarhat/