Активна позиція журналісток і низка матеріалів у любешівському друкованому виданні «Нове життя» спонукали керівництво місцевих державних та приватних установ облаштувати дитячі куточки. Як це вдалося та про інші актуальні гендерночутливі теми, які висвітлювали медійниці, розповіла головна редакторка Наталка Муха.
Газета «Нове життя» виходить на території колишнього Любешівського району Волинської області. Із Волинським прес-клубом видання співпрацює давно. Редакція вже кілька разів одержувала фінансування на створення гендерночутливого контенту.
– Відколи ми познайомилися з пані Богданою, відчуваємо дуже вагому підтримку Волинського прес-клубу. А минулого року вона зателефонувала й сказала, що нас відібрали для участі в такому тривалому проекті, – каже редакторка «Нового життя» Наталка Муха.
Упродовж пів року у газеті опублікували близько 50 матеріалів на гендерну тематику. Ці тексти вийшли з-під пера редакторки газети Наталки Мухи, а також журналісток Мирослави Струк та Соломії Мусірівської.
Тема гендерної рівності для редакції «Нового життя» досить близька.
– Я на 99% впевнена, що ми – єдине підприємство на нашій Любешівщині, де ухвалена політика гендерночутливої діяльності. Посади у штатному розписі зазначені як «директорка», «бухгалтерка», «операторка комп’ютерної верстки», – розповідає медійниця.
Наталка Муха каже, що журналістки пишуть гендерночутливі матеріали й поза межами співпраці з Волинським прес-клубом, але визнає: подекуди просувати тему гендерної рівності на місцевому рівні досить складно. Наприклад, люди часто не розуміють важливості вживання фемінітивів і ображаються.
У фокусі уваги – медична сфера
– Насамперед ми дослідили медичну сферу нашої громади, у якій працюють переважно жінки, а 95% очільників – чоловіки. Також чоловіки мають здебільшого лікарські професії, а у медсестринстві самі жінки, адже це низькооплачувана спеціальність. Ми писали, що уродженки нашого краю здобули такі професії, які раніше вважали чоловічими, як-то хірургиня. Бо раніше тут лише чоловіки були хірургами, – каже Наталка Муха.
«Нове життя» висвітлило багато гендерних аспектів у медичній галузі. Зокрема журналістки видання писали, чому чоловіки частіше хворіють на туберкульоз, а жінкам також потрібно звертатися до уролога тощо. Такі матеріали значно вплинули на читачів і читачок видання та спонукали їх більш скрупульозно ставитися до власного здоров’я.
– Коли ми робили матеріали про онконедуги, то хотіли, щоб люди поділилися своїми історіями й сподівалися, що ці розповіді допоможуть іншим звернути увагу на своє здоров’я та проходити обстеження. Ми провели анонімне опитування, і дві наші землячки поділилися своїми історіями, – зазначає Наталка Муха. – Потім одна сімейна лікарка сказала, що до неї почастішали звернення пацієнтів і пацієнток. Одна з них розповіла: «Я почитала й зрозуміла, що в мене можуть бути такі самі симптоми, як це описано в газеті».
Пізніше лікарі повідомили журналісткам, що після виходу матеріалу про рак грудей не лише у жінок, а й у чоловіків, двоє чоловіків прийшли на обстеження.
Згодом медійниці змістили фокус своєї уваги й на інші галузі, щоб подивитися на них крізь гендерні окуляри.
– До цього нас підштовхнула наша менторка, журналістка з Чернігова Вікторія Сидорова, яка дуже сприяла у всьому, підказувала ідеї, допомагала втілювати їх у реальність, – розповідає Наталка Муха.
Дитячі куточки як елемент гендерночутливих просторів
Саме з ініціативи пані Вікторії «Нове життя» порушило проблему відсутності дитячих куточків і пеленальних столиків у державних та приватних установах Любешівської громади.
– Ми спочатку дослідили, скільки загалом у нас є дитячих куточків, і виявилося, що лише два на невеличке містечко, – розповідає Наталка Муха.
Таким чином журналістки виявили, що в місті Любешові, населення якого близько 7 тисяч осіб, дитячі куточки в державних установах взагалі відсутні, а облаштовані місця для малечі є лише в приватних крамницях.
– Ми провели опитування на нашій фейсбук-сторінці та наживо, чи бачать жителі й жительки потребу в таких дитячих куточках і де, на їхню думку, вони найбільше потрібні. І за цим результатом визначилися, на що спрямовувати увагу, – розповідає редакторка «Нового життя».
Пані Наталя каже, що люди проголосували за дитячі куточки в медичних закладах, приміщенні селищної ради та в магазинах.
– Тоді ми оприлюднили результати опитування, показували їх керівникам і керівницям цих установ. Буквально за місяць з’явився перший дитячий куточок у Центрі первинної медико-санітарної допомоги та в одній амбулаторії у селі. У нас саме переобладнувався Центр надання адміністративних послуг у «Дія. Центр». А в «Дії» є ж умова, що там має бути дитячий куточок. І наш селищний голова сказав, що вони працюють над цим і хотіли спочатку в холі облаштувати його, а потім, через місяць уже, обладнали дитячий куточок та пеленальний столик у «Дія.Центрі», – каже Наталка Муха.
Процес пішов, і в громаді почали з’являтися дитячі куточки. Редакція газети всіляко сприяла облаштуванню місць для малечі. Редакторка каже, що дуже їхньому виданню допомогла професорка кафедри політології та публічного управління ВНУ імені Лесі Українки, керівниця ГО «Гендерний центр Волині» Оксана Ярош.
– Вона надіслала нам величезні коробки з дитячими іграшками, канцелярією, розмальовками, щоб ми розмістили це в куточках, які в нас є. Ми надали всі ці речі в Центр медико-санітарної допомоги, селищну раду й торговельні заклади. І буквально через тиждень-два відкрився ще один куточок в магазині, а – згодом у перукарні, аптеці, – розповідає редакторка.
Зараз у Любешівській громаді вже облаштували 7 чи 8 дитячих куточків.
– Я тішуся, коли заходжу в магазин чи аптеку, що мами й тата стоять у черзі, а дітки граються. І працівниці кажуть, що такі місця ніколи не пустують. З одного боку, мами ніби задоволені, а з іншого, кажуть, що інколи навіть не можна звідти дитину забрати, бо там є іграшки, – сміється Наталка Муха.
Наталка Муха біля дитячого куточка у Центрі первинної медико-санітарної допомоги
Але, за словами медійниці, не всі в Любешові сприймали ідею облаштування дитячих куточків позитивно.
– Наприклад, у лікарні відмовилися. Ми навіть були готові посприяти, щоб той куточок був, знайти підприємців-спонсорів, щоб допомогли встановити місце для малечі. Але нам сказали, що, з огляду медицини, не можна, щоб діти контактували тощо. Але ж у Центрі первинної медико-санітарної допомоги куточок діє, – розповідає журналістка.
Втім все-таки створення дитячих куточків стає позитивним трендом у Любешові. Пані Наталія каже, що нові установи, які щойно відкрилися в громаді та містечку, облаштовують місця для дозвілля малечі.
Для промоції цієї ідеї журналістки «Нового життя» розробили постери із написом «Я побуду тут, поки ти вирішиш свої справи» та поширили їх у соцмережах видання.
Наталка Муха передає іграшки й канцтовари керівниці Любешівського ЦНАПу Ніні Дишко
Про видимість жінок у суспільстві
За час співпраці з Волинським прес-клубом редакція газети «Нове життя» порушила багато інших важливих тем гендерного спрямування.
– Ми писали про військовослужбовиць, вимушено переміщених жінок. Такі теми, з одного боку, приємні, бо хочеться розповідати про жінок, які служать у Збройних Силах, а з іншого боку, спілкуєшся з героїнями матеріалів і, на жаль, бачиш, як їм складно. Боляче, що дехто з них не хоче виносити на загал проблеми, зокрема – про сексизм, – зауважує Наталка Муха.
Загалом «Нове життя» неодноразово писало про те, як на жінок вплинула війна і як вони змушені змінювати своє життя відповідно до нових обставин.
– Зокрема, Соломія Мусірівська писала про жінку, у якої чоловік служить, та землячку, яка відкрила свою справу під час війни, для того щоб показати, що вони не опустили руки й працюють, – розповідає Наталка Муха.
Також журналістки газети «Нове життя» досліджували тему перейменування вулиць у Любешівській громаді. І виявилося, що під час перейменування вулиць зовсім не дотримуються гендерного балансу, адже лише одна вулиця названа на честь місцевої жінки.
– Ми попросилися, щоб нас долучили до комісії при селищній раді, яка займається перейменуванням вулиць, щоб якось вплинути на цей процес. У нас є місцеві жительки, які достойні, щоб вулиці мали їхні імена, – каже редакторка видання.
Журналістки «Нового життя» обговорюють теми матеріалів
– Такої підтримки, як від Волинського прес-клубу та пані Богдани, я не відчувала ніде, хоча ми постійно намагаємося брати участь у різних проектах. До деяких наших матеріалів пані Оксана Ярош давала коментарі, адже на місцевому рівні складно знайти фахівчиню з теми гендерної рівності, – зазначає редакторка газети «Нове життя». – Радимо колегам, хто не в темі, не боятися писати на тему гендерної рівності. Потрібно працювати в цьому напрямку, долати ці стереотипи, адже на місцях вони ще не викорінилися. У нас як працівників та працівниць медіа є можливість донести це до людей, показати роль жінки. І, імовірно, наші матеріали стануть поштовхом для змін.
Розмовляла Наталка Сіробаб
______________
Проект "Гендерночутливий простір сучасної журналістики" реалізовує Волинський прес-клуб у партнерстві з Гендерним центром Волині за підтримки Медійної програми в Україні, що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та виконується міжнародною організацією Інтерньюс (Internews).
