Городоцький районний телерадіопресцентр, який працює на теренах Хмельниччини, – один із партнерів проекту Волинського прес-клубу з гендерночутливої журналістики. Про свої здобутки та складнощі у висвітленні гендерної тематики розповіли директорка-редакторка Наталія Попович та її заступниця Маріанна Шкаврон.
Локальне медіа «Городоцький районний телерадіопресцентр», яке працює для Городоцької та Сатанівської громади, випускає газету, якій понад 90 років, має телеканал, радіо, сайт «Городок. Сіty», а також платформи у соцмережах. Колектив досить невеликий – сім осіб.
– Із гендерною темою ми працюємо з 2021 року. На одному з тренінгів познайомилися з координаторкою Волинського прес-клубу пані Богданою Стельмах і саме завдяки їй почали розвиватися у цьому напрямку, – розповідає Наталія Попович. – А в травні – червні 2022 року я та моя колега Маріанна Шкаврон стали випускницями 10-ї гендерної медіашколи. Під час навчання наш погляд на цю тему ще більше змінився.
Зліва направо: Наталка Попович, Маріанна Шкаврон, Віра Лапа
Знайомство й навчання плавно перетекли у плідну співпрацю з Волинським прес-клубом та участь у його проектах.
– Протягом 2022 року ми висвітлювали роботу та життя жінок під час повномасштабного вторгнення та їхній внесок у життя нашої громади, – каже директорка-редакторка Наталія Попович.
«Стереотипи, які нам у голови вклало наше оточення, складно вивести»
Пані Наталя зазначає, що в маленькому містечку люди здебільшого перебувають під впливом стереотипів і тема гендерної рівності ще не одне десятиліття залишатиметься там актуальною.
– Коли ми тільки починали працювати, то боролися самі з собою. Тому що оці стереотипи, які нам у голови вклало наше оточення, складно вивести, ми сприймали їх як належне. Коли ж починаєш працювати з гендерною тематикою, то мимоволі замислюєшся: «А чому так? Чому я зобов’язана робити те чи інше?». Загалом у нашому містечку просвіта з питань гендерної рівності дуже актуальна. Наведу такий приклад: якщо дівчині 25 і вона ще не заміжня, то за неї всі дуже хвилюються. І хоча ми вже багато знаємо, але є чимало рідних і знайомих, до яких ще треба достукатися, – резюмує медійниця.
Наталія Попович наголошує, що для їхньої редакції важливе не лише навчання, яке проводить ВОГО Волинський прес-клуб, а й зустрічі журналісток та журналістів на медіафорумах.
– Мені здається, що такі події взагалі перевертають світогляд, бо ти спілкуєшся з великою кількістю людей, колег, там багато медіаексперток, які дуже добре знають гендерну тему. Вони діляться своїми знаннями, ми комунікуємо у невимушеній обстановці, і це дає дуже великий вплив та мотивацію працювати далі, – каже директорка Городоцького районного телерадіопресцентру.
Чим глибше медіа занурюється в цю тему, тим простіше стає працювати над текстовими та відеоматеріалами. За словами пані Наталії, колеги-чоловіки теж уже інакше ставляться до теми гендерної рівності.
«Було дуже круто, що ми весь час були на зв’язку й буквально кожну публікацію та матеріал обговорювали»
Із вересня 2023 до кінця березня 2024 року Городоцький районний телерадіопресцентр взяв участь у новому етапі проекту Волинського прес-клубу «Гендерночутливий простір сучасної журналістики».
У межах цієї ініціативи медіа створило 23 текстових і відеоматеріалів, які виходили в газеті, на телеканалі, радіо, сайті та у соцмережах.
Пані Наталія зазначає, що останній проект був досить масштабний, потребував залучення більшої кількості людей, але водночас робота над ним була цікавішою й дуже мотивувала.
– Було дуже круто, що ми весь час були на зв’язку й буквально кожну публікацію та матеріал обговорювали з керівницею проекту Богданою Стельмах, консультувалися з менторкою Оленою Самойденко. І не було такого, що «виріжте чи видаліть». Ми завжди отримували пояснення, чому так писати чи говорити не треба, до якого висновку ми підштовхуємо читачів та читачок, – розповідає керівниця Городоцького районного телерадіопресцентру.
Директорка-редакторка Наталія Попович
Всього над виготовленням контенту працювали шестеро людей, із яких – троє журналісток Наталка Попович, Маріанна Шкаврон та Віра Лапа, два оператори Ігор Волошин та Ілля Станиця та дизайнерка Наталія Сас, яка адаптовувала медіаісторії для соцмереж.
– До кожної героїні ми ставилися серйозно, намагалися зробити матеріал якнайкраще. Завдяки Волинському прес-клубу нам вдалося оновити техніку й придбати камеру, щоб робити відеоінтерв’ю, – розповідає Наталія Попович.
Керівниця Городоцького районного телерадіопресцентру каже, що відеоінтерв’ю – це складніший формат, ніж стаття, який потребував як більшого залучення людей, так і тривалого часу для монтажу та редагування.
Про вплив матеріалів на громаду
Контент на гендерночутливі теми городоцька аудиторія сприймала по-різному. Втім головна редакторка локального медіа переконана – із часом вдається змінити погляди людей на певні речі і на тему гендерної рівності зокрема.
– Ми випускали матеріали, які, здавалося б, «залетять», але до них аудиторія виявилася байдужою. А були публікації, які, як на мене, тисячі разів розказані, але того виявилося замало. Тому вони отримували великий фідбек. Одні з найбільш резонансних статей – про 8 березня, Всесвітній день домашнього господарства. Чимало відгуків ми отримали до матеріалу про вчительку, яка відстоює гендерну рівність у школі. Але подекуди були й образливі коментарі, здебільшого – від чоловіків, і це було досить неприємно, – розповідає Наталія Попович.
Матеріал до Всесвітнього дня домашнього господарства писала журналістка Маріанна Шкаврон.
– Я зробила опитування про те, як наші городоччани й городочанки розподіляють домашні обов’язки. І більшість жінок та чоловіків зазначала, що «жіноча» робота – це кухня, прибирання будинку, а все, що стосується вулиці та заробляння коштів, – це «чоловіча» справа. Цей матеріал активно коментували, подекуди ставали на захист жінок, що так не має бути. Ми залучили експертку, яка давала коментарі про те, що на плечах жінки лежить велика відповідальність, зокрема і під час війни, – каже журналістка.
На думку Маріанни, цей матеріал вплинув на читачів та читачок, адже пізніше деякі чоловіки писали, що почали долучатися до домашньої роботи, мити посуд тощо.
За словами Наталії Попович, позитивно їхня аудиторія відреагувала на матеріал про громадську діячку, амбасадорку Фонду Богдана Гаврилишина Наталію Процюк. Також чимало переглядів набрала публікація розмови з гендерною дослідницею, історикинею Тетяною Ісаєвою про гендерний рух та 140-річчя українського жіночого руху.
– Ми писали інтерв’ю з заступником начальника Хмельницької обласної військової адміністрації Володимиром Єр’єрим, а він є уповноваженою особою з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків при Хмельницькій обласній військовій адміністрації. Ми не знали, що в нас є така людина, як і наші читачі. Відеоінтерв’ю не набрало багато переглядів, але ми отримали коментарі, у яких люди розповіли, що писали до заступника звернення й листи щодо гендерних питань, – каже медійниця.
За словами Маріанни Шкаврон, було досить складно шукати героїнь, бо не всі погоджувалися говорити. Треба зазначити, що Городоцька громада нараховує близько 30 тисяч мешканців і мешканок, а в самому місті живе 15 тисяч людей. Тож, наприклад, жінок у спорті, яких шукала пані Маріанна, на Городоччині небагато.
– Я таки зробила матеріал про двох сестер, які займаються важкою атлетикою. Також була дівчинка-футболістка. У принципі, досягла, чого хотіла: показала, як вони тренуються, що ці види спорту не лише чоловічі, а дівчатка в них активні й прогресивні. Зокрема підкреслила такий позитивний момент – що в нашому невеликому містечку створені умови для тренування як хлопчиків, так і дівчат (є окремо вбиральні, перевдягальні тощо), і дівчата можуть спокійно тренуватися. Основне, що я хотіла досягнути своїми матеріалами, – це зробити жінок та дівчат видимими, показати, що вони займають активну позицію в місті, працюють у різних галузях, – резюмує медійниця. – Напевне, мій найбільш резонансний матеріал – про жінку, яка є посвяченою особою. Це як монахиня, але вона не живе у монастирі й не носить габіту – так звану рясу. Це дуже активна жінка, науковиця, теологиня. І вона, власне, ламає стереотипи, що черниці лише чистять картоплю нон-стоп і моляться. Вона це власним прикладом показує і розповідає про своїх подруг-черниць, які провадять наукову діяльність, працюють в IT та інших галузях. Вона говорить: «Ким би жінка не була, вона має бути щасливою насамперед і робити те, що дає їй задоволення».
Журналістка Маріанна Шкаврон
Редакція Городоцького районного телерадіопресцентру також випустила передачу на радіо про гендернозумовлене насильство. Вона отримала стільки відгуків, що медіа вирішило створити наступний окремий проект із серії подкастів.
– До реалізації одного ми долучили експертів з домашнього насильства і правоохоронців з області, до іншого – освітян і дітей. Також у нас вийшов цикл радіопередач із психологинею та старшокласником. Основна тема розмов – побудова здорових стосунків між підлітками, а також між батьками і підлітками, однокласниками та однокласницями.
Попри те, що в радіо значно старша аудиторія, радіопередачі слухала молодь.
Наталія Попович каже, що в їхньому маленькому містечку всі одне одного знають і часто факти про домашнє насильство загальновідомі. Тож неочікуваним для редакції Городоцького телерадіопресцентру стало те, що до них на радіопередачі почали іти люди й на правах анонімності розповідати особисті історії, щоб застерегти інших.
За словами медійниці, гендерночутливі матеріали змінюють не лише їхню аудиторію, а й саму редакцію.
– Насамперед змінилися ми самі й наш колектив. Мені здається, що кожна журналістка, яка почала працювати з гендерною тематикою, підсвідомо з часом почне активно підтримувати цей рух і боротися за права жінок. Якщо ти говориш із героїнею, вона може ставитися по-іншому до цієї теми. Але ми бачимо, що героїні наших матеріалів згодом змінюються й дозволяють собі робити те, чого раніше не могли собі дозволити. Наприклад, жінка в 55 років вступила на навчання до закладу вищої освіти, багатодітна мати почала вести сторінки у соцмережах тощо, – зазначає пані Наталія.
Маріанна Шкаврон додає, що їхній редакції працювати з Волинським прес-клубом завжди у задоволення.
– Пані Богдана Стельмах нас дуже багато навчила. Зокрема це й ті самі фемінітиви, ми вже зараз їх постійно вживаємо, і коли їх немає, то вже якось дивно. Тому я б хотіла подякувати колективу Волинського прес-клубу за те, що для нас зробили й чого навчили. Бо, здавалося б, уже знаєш так багато, але насправді завжди є куди рости, – каже медійниця.
Розмовляла Наталка Сіробаб
Фото - зі сторінок у Factbook
______________
Проект "Гендерночутливий простір сучасної журналістики" реалізовує Волинський прес-клуб у партнерстві з Гендерним центром Волині за підтримки Медійної програми в Україні, що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та виконується міжнародною організацією Інтерньюс (Internews).
