Юридичні консультації з діяльності друкованих ЗМІ. На запитання відповідає медіаюрист Ігор ФЕДОРЕНКО.
Останнім часом на «гарячу лінію» надійшло кілька звернень щодо запитів на отримання інформації.

Хоча з часу набрання чинності Законом України «Про доступ до публічної інформації» (далі Закон № 2939-VІ) минуло вже тринадцять років, журналісти і досі при складанні запитів допускають помилки. Далі – про те, як їх уникнути.
– Коли ви звертаєтеся з запитом на доступ до публічної інформації, треба пам’ятати, що публічна інформація – це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб’єктами владних повноважень своїх обов’язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб’єктів владних повноважень та інших розпорядників публічної інформації (ст. 1 Закону № 2939-VІ). Отже, визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами і на будь-яких носіях, та знаходилась у володінні суб’єктів владних повноважень й інших розпорядників публічної інформації.



«В нашій редакції семеро засновників, двоє з яких нещодавно померли. Як нам провести загальні збори? Бо в нас змінюється керівник, а також дехто з засновників має бажання продати свої частки».

«На одному з ресурсів натрапили на матеріал про те, що з прийняттям нового закону «Про авторське право і суміжні права» інтерв’ю більше не є об’єктом авторського права, бо положення про співавторство інтерв’ю в новому законі відсутнє. В одній з ваших публікацій зазначалося протилежне. То є чи ні інтерв’ю об’єктом авторського права?».



