У лютому 2020 року в Україні стартував гендерний моніторинг публікацій гіперлокальних друкованих та інтернет-видань. Таке дослідження відбувається вперше. Його ініціювала і здійснює громадська організація Волинський прес-клуб у партнерстві з Гендерним центром Волині, Незалежною громадською мережею прес-клубів України за підтримки Медійної програми (Internews).
Для дослідження в 24 областях України було обрано по 5 друкованих (реформованих ЗМІ, які раніше були комунальними) і 5 інтернет-видань (журналістських сайтів, не агрегаторів новин), які працюють на гіперлокальному рівні – районів, міст і містечок. Аналіз публікацій відбувався впродовж 11-17 лютого за кількома критеріями: дотримання гендерного балансу (кількість жінок і чоловіків як героїнь/героїв, і експерток/експертів (тими, хто коментує, чию думку цитують), частота вживання фемінітивів, наявність стереотипних образів і сексистського контенту. Також експерт/к/и моніторингу простежували, чи продукують медіа матеріали на гендерну тематику.
«У 2017 і 2019 році ми вже проводили подібний моніторинг, але тоді досліджували контент регіональних медіа – тих, котрі працюють на рівні областей і обласних центрів. Порівняння результатів двох моніторингів показало ріст рівня гендерної чутливості на 7%. Тож ми вирішили, що варто звернути увагу на контент реформованих друкованих ЗМІ й інтернет-видань, які працюють на рівні районів і малих міст. По-перше, тому, що обласні медіа періодично бувають під прицілом різноманітних досліджень, а на гіперлокальні звертають менше уваги. А гендерний аналіз контенту загалом проводиться вперше. По-друге, вони мають більше можливостей для підвищення свого професійного рівня, ніж гіперлокальні в силу різних причин, тож наш моніторинг не завершиться підбиттям підсумків – ми плануємо продовжити з ними більш тісну співпрацю», – зауважує координаторка Волинського прес-клубу, керівниця проекту «Гендерночутливий простір сучасної журналістики» Богдана Стельмах.
Згідно даних лютневого моніторингу, найбільш гендерночутливими є видання Харківської області (51%). На другій позиції – вінницькі (47%), на третій з мінімальним відривом – івано-франківські (46%) медіа. Видання Київської та Рівненської областей потрапили на 4 позицію (по 43%), Волинської – на 5 сходинці (42%), по 41% - у львівських і чернівецьких видань, у хмельницьких – 40% і по 39% – у житомирських і тернопільських медіа. Найнижчий Індекс гендерної чутливості – у херсонських видань (27%).
Для збільшення натисніть на зображення
– У Виборчому кодексі засади інформаційного забезпечення виборів, в тому числі і порядок використання друкованих ЗМІ, регламентовано розділом VII. Правила для друкованих ЗМІ майже ніяких змін не зазнали. Для суб’єктів виборчого процесу, згідно із статтею 64 Виборчого кодексу, як і раніше, дії чи бездіяльність засобів масової інформації, інформаційних агентств, їх власників, посадових і службових осіб, творчих працівників оскаржуються виключно до суду шляхом подання позовної заяви. Спікер заходу, про який ви згадуєте, мабуть, мав на увазі проекти Законів України «Про медіа» та “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення національної інформаційної безпеки та права на доступ до достовірної інформації”. Тут треба звернути увагу на п. 4 ст. 49 Виборчого кодексу, в якій зазначено, що: «Нагляд за дотриманням вимог цього Кодексу в частині участі засобів масової інформації та інформаційних агентств в інформаційному забезпеченні виборів, а також при проведенні передвиборної агітації, здійснює Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення.
– Результатом намагань оновити законодавство про засоби масової інформації став законопроект «Про медіа». Але вже прийняття його в першому читанні викликало хвилю невдоволень і протестів. І хоча метою законопроекту є створення єдиної, впорядкованої та взаємоузгодженої системи правових норм, спрямованих на регулювання правовідносин у сфері медіа та імплементація у національне законодавство України норм європейського законодавства, результаті вилився у 175 сторінок, складних для сприйняття. Структура закону громіздка і незручна у використанні. «Все так розкидано!»,- написала мені у відгуку одна поважна журналістка, і це дуже вірно відображає враження від відсутності єдності і взаємозв’язку тексту законопроекту. На мою думку, за змістом розділи необхідно було б розбити у відповідності до видів медіа, ну але законодавцям, мабуть, видніше… Що ж до суті, то найгірше – це закладений в законопроекті наступ на свободу вираження поглядів та право отримання різнобічної, достовірної і оперативної інформації, на забезпечення плюралізму думок і вільного поширення інформації.
